укр рус eng

Голодомор 1932-1933 рр.

Харківська область




Офіційне інтернет-представництво Президента України.



Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»






Харків. День пам`яті жертв Голодомору



Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»





Звернення Президента України В.А.Ющенка

Свідчення. Очевидці

Район

Поховання, в якому покоїться прах односельців, померлих від голоду, я вперше побачила у 1953 р. Його мені показала мама, що була 1900 року народження. Тоді ми саме прийшли на кладовище Черкаського Бишкина, щоб відвідати могилу мого сина. Мама підвела до того місця і сказала:
 
- Отут поховані люди, що померли голодною смертю у 1932-1933 роках. Їх забирали із спорожнілих хат, привозили сюди і вкидали у спільну яму.

Минув час, я перебралася в інше село і про могилу забула. Однак 1999 р., приїхавши на похорон сестри, випадково потрапила до того місця на кладовищі, яке більш як сорок років тому показувала мама. Мені відкрилося жахливе видовище - замість могили зяяла яма, що мала глибину метрів п’ять.

Розхвилювавшись, я пішла до сільради і попрохала нагорнути на місці поховання хоча б пагорбок. Але голова сільради відповів, що на це в бюджеті немає коштів.

Мені нічого не залишалося, як найняти людину і нагорнути пагорбок за власний кошт. Тоді ж, опитавши стариків, я склала список мучеників, похованих у тій занедбаній могилі. Їх набралося 40 чоловік.

Не маючи змоги добратися до районного центру, попрохала односельця П.К. Осового звернутися до керівників районної влади з вимогою про впорядкування зазначеного поховання. Павло Кузьмич добився, щоб на забутій могилі поставили хрест.

Розпитуючи старих людей про ті давні події, від Оклей Єфросинії Єгорівни (вона 1906 р.н.) дізналася, що на початку 30-х років у Нижньому Бишкині налічувалося близько 700 дворів, а після 1933 - лишилося тільки 300.

Інший житель села, Оклей Андрій Платонович (1922 р.н.), розповідав, що могила, яку мені довелося впорядковувати, була відкрита восени 1932 р., а закрита - навесні 1933-го.
Живучи недалеко від кладовища, А.П. Оклей якось проходив повз ту страшну могилу і бачив чоловіка, що її закидав. Наступного дня біля місця поховання вже нікого не було, бо гробокопач і сам опинився серед трупів людей, померлих від голоду. Хто ще мав сили, то ховав своїх родичів у дворах, по садках.

Моя мама, щоб урятуватися від голоду, їздила роздобувати продукти в Росію. Як вона умудрялась це робити, не знаю, адже розповідала, що російський кордон для українців був закритим.

Якось разом із мамою вирушила в дорогу й сусідка. Однак за те, що у жінки не було квитка, нещасну викинули з поїзда на повному ходу.

Сирітські притулки були переповнені. В одному з них, що знаходився в Полтаві, провели кілька років свого дитинства мій чоловік та його сестра. Слухати їх спогади дуже тяжко.

Я сама в 1934 році ходила до хлібного магазину в Харкові просити милостиню. Щоб отримати заповітні півбуханки немічні люди вистоювали тоді чергу, розтягнуту на два кілометри. Ночувала я разом з іншими дітьми-жебраками у трубах міських комунікацій. Дехто у тих трубах знаходив вічний спочинок.

Голодомор у нашому селі, яке було за 50 км від Харкова та за 12 км від найближчої залізничної станції Занки, почався з утворення комсомольських осередків та комуністичних організацій. Складалися вони з наших селян, а старші в цих організаціях - призначалися з району.

Активісти ходили від хати до хати із залізними палками й відбирали в людей усе їстівне. Було таке, що батьки втікали, покидаючи в хатах своїх маленьких дітей, а ті, конаючи з голоду, об’їдали м’ясо на власних пальчиках.

Мама пригадувала, що коли в нашу хату завітали незвані гості, щоб востаннє підмести з горища залишки харчових припасів, вона плакала і благала зглянутись, адже мала на руках чотирьох малих дітей.

-         Якщо пожаліємо, то опинимось на твоєму місці. А нам теж жити хочеться, - була їй відповідь.
 
Мешканців нашого села, які вціліли після катівні 1932-1933 рр., насильно гнали на польові роботи в колгосп, змушую чи навіть ночувати в полі під відкритим небом. І це в той час, як удома багатьох чекали голодні діти.

Подаю список похованих у братській могилі, яка була відкрита восени 1932 р., а закрита в грудні 1933 р., на кладовищі села Черкаський Бишкин. Очевидцями цього були жительки села Оклей Єфросинія Єгорівна та Харченко Марія Тихонівна (список складений зі слів).

Оклей Степан Гнатович, 1864 р.н.
Оклей Мотря Савівна, 1867 р.н.
Оклей Омелян Степанович, 1897 р.н.
Оклей Марія Степанівна, 1916 р.н.
Оклей Євдокія Омелянівна, 1926 р.н.
Оклей Дмитро Омелянович, 1929 р.н.
Оклей Марія Йосипівна, 1900 р.н.
Оклей Онисія Іванівна, 1925 р.н.
Оклей Ганна Іванівна, 1928 р.н.
Оклей Віра Іванівна, 1930 р.н.
Тимченко Петро Юхимович, 1866 р.н.
Тимченко Марія Петрівна, 1870 р.н.
Тимченко Іван Петрович, 1910 р.н.
Мироненко Єгор Петрович, 1920 р.н.
Мироненко Ганна Петрівна, 1916 р.н.
Дудка Яків Єлисейович, 1876 р.н.
Дудка Марія Іванівна, 1880 р.н.
Губенко Прокіп Іванович, 1881 р.н.
Губенко Софія Петрівна, 1890 р.н.
Тимченко Іван Михайлович, 1870 р.н.
Майборода Степан Омелянович, 1918 р.н.
Гусак Фанасій Фанасійович, 1913 р.н.
Гусак Фанасій Іванович, 1864 р.н.
Гусак Мотрона Степанівна, 1866 р.н.
Лагінов Порфирій Іванович, 1870 р.н.
Лагінова Марія Єгорівна, 1876 р.н.
Олефір Павло Кузьмич, 1918 р.н.
Тимченко Яків Михайлович, 1922 р.н.
Калашник Тихін Єгорович, 1876 р.н.
Калашник Іван Федорович, 1864 р.н.
Сердюк Ілля Фанасійович, 1864 р.н.
Сердюк Марфа Іванівна, 1874 р.н.
Мироненко Іван Назарович, 1870 р.н.
Мироненко Зінаїда Йосипівна, 1916 р.н.
Сердюк Іван Федорович, 1930 р.н.
Димко Варвара Йосипівна, 1916 р.н.
Матющенко Іван Іванович, 1900 р.н.
Матющенко Мотря Йосипівна, 1907 р.н.
Крейдун Кузьма Іванович, 1902 р.н.
Крейдун Софія Дмитрівна, 1904 р.н.





[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять
Акун Василь Данилович, 1922 р.н., житель села Високопілля Валківського району Харківської областіЯ пам’ятаю все. Мама поклали на піч вузлики з квасолею, горохом, сочевицею і оклунок суржику (пшениця, змішана з житом). Веліла нам, чотирьом своїм дітям, на них сидіти. Те не допомогло. Виліз до нас один у будьонівці, розкидав по кутках і згріб усе з печі. Мама, ставши на коліна, просила, щоб не позбавляли дітей останньої надії...
Александров Олександр Сергійович, 1918 р.н., уродж. села Молодова Вовчанського району Харківської області1933 рік. Зима, лежать великі снігові замети. Близько 10-ї ранку до нашого двору підійшла група активістів, серед яких були жителі нашого села, були й прислані з району. Зайшли у двір, вимагали віддати корову, але її не виявилося, бо брат Іван напередодні випустив худобину з хліва. Прибулі зайшли в будинок, склали якийсь папір і веліли показати наявне зерно...
Артеменко Надія Порфиріївна (дівоче прізвище Ларка), 1923 р.н., уродж. села Лигівка Сахновщинського району Харківської областіМені тоді було 10 років. Жила з батьком, Ларкою Порфирієм Петровичем, і мачухою, Маренко Пріською Пилипівною, (без мами я лишилася у віці 2 р. 6 міс.). Мала шість сестер - чотири на той час вийшли заміж, а дві - були вдома. Коли настав голод, то обидві незаміжні сестри пішли до радгоспу «8 Березня» під Краснопавлівкою...
Архипенко Ганна Федорівна, 1920 р.н., уродж. села Бугаївка Гаврилівської сільради Барвінківського району Харківської областіСім’я у нас була велика: батьки і шість душ дітей. Як почався голод, то лише старший брат працював, вивчившись на тракториста. Решта дітей були ще малими. В 1931-1933 рр. нашого вітчима, Титова Омеляна Івановича, послали працювати головою комуни у Новобогданове. Було там непогано. Жили в будинку розкуркулених...
Бабай Наталія Єгорівна, 1925 р.н., уродж. села Черкаський Бишкин Зміївського району Харківської областіПоховання, в якому покоїться прах односельців, померлих від голоду, я вперше побачила у 1953 р. Його мені показала мама, що була 1900 року народження. Тоді ми саме прийшли на кладовище Черкаського Бишкина, щоб відвідати могилу мого сина. Мама підвела до того місця і сказала:   - Отут поховані люди, що померли голодною смертю у 1932-1933 роках...
Бабак Галина Кузьмівна, 18. 03. 1926 року народженняМені тоді було 7 років, шукали будь-яку їжу, щоб не вмерти з голоду. У нас забрали корову, насіння, грошей не було, робили на трудодень, раз на місяць давали 400 грамів зерна, а іноді більше. Нас у родині було шестеро: мама, тато, троє братів і я. Жиле на краю села хлопці повмирали, а мене мама і тато брали з собою на роботу...
Багнюк Роман Лукич, уродж. селища Шевченкове Шевченківського району Харківської областіПриходилося боротися з куркульством, доводилося силою зривати замки, відбирати будинки. В селах Верхньозорянське та Огурцівка були розкуркулені майже всі жителі і у створений там радгосп “Індустріальний” доводилось набирати робітників в навколишніх селах. В радгоспі голодомору не було, але в навколишніх селах вимирали цілими сім’ями...
Безгодний Григорий АрхиповичУ колгоспі 1933 р. був дуже гарний врожай зернових, але життя краще не стало. Все вивезли, люди пухли від голоду. Збирали гриби. Хворіли малярією, пили чай з м’ятою, ходили пухлі. ...
Білокінь Кузьма Филимонович, 1923 р.н., уродж. села Юрченкове Чугуївського району Харківської областіВ сім’ї нас було четверо - батько, мати, сестра і я. Ми були опухлі від голоду, а мама вже й не вставала. І вдень, і вночі ми тільки й думали про їжу. А її нема. Не було кормів, масово гинула й худоба. Дохлих колгоспних коней закопували за селом у могильниках. А по ночах люди розкопували ті могильники, щоб принести додому хоч шмат тієї дохлятини...
Білоус Ганна СеменівнаЇжі не було зовсім. Доводилось їсти траву, її варили, або перемелювали та жарили, роблячи таким чином коржики. Шукали на городі та на полях мерзлу картоплю, яку потім намагалися приготувати як суп. Якщо ж знаходили буряк – це було справжнім святом. Вижити було важко. Багато людей померло. Але ми були дружніми, допомагали один одному з їжею, ділилися, тому і вижили...
[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять




Документальний фільм «Жорна».

У Запоріжжі знову повісили Сталіна


04.11.2015
Світовий Конґрес Українців відновлює заклик визнати Голодомор геноцидом українського народу

17.04.2015
Патріарх Вірменської Католицької Церкви приїде на річницю Голодомору до Києва

24.03.2015
У Римі показали українську кінострічку про Голодомор

15.12.2014
Дитяча центральна міська бібліотека ім. Пушкіна в м. Краматорську отримала найновішу літературу про Голодомор-геноцид 1932-1933 років в Україні

24.11.2014
В окупованому Криму молились за жертв Голодомору

23.11.2014
У Парижі вшанували пам'ять жертв Голодомору

22.11.2014
Громадські активісти Харкова вшанували жертв геноциду

22.11.2014
Харків'яни вшановують жертв Голодомору


+ До всіх подій

© Голодомор 1932-33 рр. Харківська область
2007-2020
[email protected]