укр рус eng

Голодомор 1932-1933 рр.

Харківська область




Офіційне інтернет-представництво Президента України.



Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»






Харків. День пам`яті жертв Голодомору



Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»





Звернення Президента України В.А.Ющенка

Свідчення. Очевидці

Район

Сім’я у нас була велика: батьки і шість душ дітей. Як почався голод, то лише старший брат працював, вивчившись на тракториста. Решта дітей були ще малими.

В 1931-1933 рр. нашого вітчима, Титова Омеляна Івановича, послали працювати головою комуни у Новобогданове. Було там непогано. Жили в будинку розкуркулених. Харчувалися чотири рази в день у місцевій їдальні.

Але навесні 1933 р. викликали нашого батька до райкому партії і наказали вивезти увесь наявний у господарстві хліб. Батько став суперечити, мовляв, що люди скажуть, адже сіяти треба і харчуватися чимось. А йому: «Не підкоряєшся - клади партійний квиток!» Змушений був покласти квитка.

Повернулися ми до своєї хати в Бугаївку і почалися страждання. Їсти було нічого. Батько поїхав у Краматорівку і влаштувався продавцем у ларку. На кожного утриманця йому видавали по 200 г хліба. Мама їздила по той пайок і ділила його на кілька днів, бо іншої їжі не було.

Вижили ми завдяки ховрашкам. Менші брати ходили у степ і відловлювали цих звірків. Шкірки здавали на приймальний пункт, а м’ясо - їли. Запікала мама тушки в духовці та ще й помідорами заливала.

У той час я ходила до 5 класу Гаврилівської школи. Сидимо, було, на останніх уроках і не вчителя слухаємо, а про їжу думаємо.

Напроти нашої хати жила бабуся Балабиха, якій, казали, було понад 100 років. Син її покинув і виїхав на Донбас. Двоє голодуючих, старий із старою, прибилися до цієї бабусі й залишилися в неї жити. Через хату мешкала стара Платониха, яку теж кинули син із донькою, і вона теж перейшла до Балабихи. Мама пекла щось схоже на оладки на сухій сковорідці (картоплі не вистачало - пекли лушпайки) і пригощала тих стариків. Збирала мама картопляні лушпайки з наміром на городі висадити, але хтось підгледів і забрав з погреба два мішки з ними.

Підмовила мене якось подружка після уроків піти на «посьолок», де бричками возили кукурудзу. Ми бігли за возом і хапали качани, а їздовий хляскав нас за це батогом, додаючи швидкості. Заповітний качанчик «розквітчувався» вдома на плиті, перетворюючись у казкові ласощі.

Топили бур’янами, по які ходили із сестрою Вірою за ставище. Чого-чого, а бур’янів тоді вистачало.

Звідкись до нашого села надсилали картоплю, яку складали в порожніх сараях біля покинутих хат, а потім вивозили підводами. Я ходила й підривала землю під тими сараями, щоб витягти картоплину. Ніхто мене туди не посилав і ніхто не спиняв. Голод - не тітка.

Якось мама запропонувала бабусі Платонисі супу (у тім «супі» чого тільки не було, якщо макуха - то це вже добре), а бабуся відповідає: «Ми не голодні. Були у Григорівці і назбирали головок із риби коло їдальні. А як ішли додому, то знайшли голову з дохлої коняки і зварили».

Як старий помер, то дві бабусі поклали його на возика й відвезли на кладовище. Можливо, засипали землею, а, можливо, й так покинули.

Навесні, коли стали сходити хліба, ми ходили до радгоспу, кілометрів за чотири, полоти осот. За це двічі на день давали супу картопляного та по шматочку хліба. Одну пайку хліба з’їдали, другу - приносили додому.

А одного разу наша мама дістала з горища сушені ягідки бузини. Ми понаїдалися і почали всі блювати, назавжди запам’ятавши, що вони отруйні.

Невеселим було наше дитинство. Одежі не мали - у чому ходили, тим і вкривалися. Працювали батько і брат-тракторист. Якщо балували макухою, то це було свято. Мама з нами мучилася, а ми - з нею. Мала вона медаль за багатодітність, а після смерті батька - пенсію 20 крб...





[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять
Акун Василь Данилович, 1922 р.н., житель села Високопілля Валківського району Харківської областіЯ пам’ятаю все. Мама поклали на піч вузлики з квасолею, горохом, сочевицею і оклунок суржику (пшениця, змішана з житом). Веліла нам, чотирьом своїм дітям, на них сидіти. Те не допомогло. Виліз до нас один у будьонівці, розкидав по кутках і згріб усе з печі. Мама, ставши на коліна, просила, щоб не позбавляли дітей останньої надії...
Александров Олександр Сергійович, 1918 р.н., уродж. села Молодова Вовчанського району Харківської області1933 рік. Зима, лежать великі снігові замети. Близько 10-ї ранку до нашого двору підійшла група активістів, серед яких були жителі нашого села, були й прислані з району. Зайшли у двір, вимагали віддати корову, але її не виявилося, бо брат Іван напередодні випустив худобину з хліва. Прибулі зайшли в будинок, склали якийсь папір і веліли показати наявне зерно...
Артеменко Надія Порфиріївна (дівоче прізвище Ларка), 1923 р.н., уродж. села Лигівка Сахновщинського району Харківської областіМені тоді було 10 років. Жила з батьком, Ларкою Порфирієм Петровичем, і мачухою, Маренко Пріською Пилипівною, (без мами я лишилася у віці 2 р. 6 міс.). Мала шість сестер - чотири на той час вийшли заміж, а дві - були вдома. Коли настав голод, то обидві незаміжні сестри пішли до радгоспу «8 Березня» під Краснопавлівкою...
Архипенко Ганна Федорівна, 1920 р.н., уродж. села Бугаївка Гаврилівської сільради Барвінківського району Харківської областіСім’я у нас була велика: батьки і шість душ дітей. Як почався голод, то лише старший брат працював, вивчившись на тракториста. Решта дітей були ще малими. В 1931-1933 рр. нашого вітчима, Титова Омеляна Івановича, послали працювати головою комуни у Новобогданове. Було там непогано. Жили в будинку розкуркулених...
Бабай Наталія Єгорівна, 1925 р.н., уродж. села Черкаський Бишкин Зміївського району Харківської областіПоховання, в якому покоїться прах односельців, померлих від голоду, я вперше побачила у 1953 р. Його мені показала мама, що була 1900 року народження. Тоді ми саме прийшли на кладовище Черкаського Бишкина, щоб відвідати могилу мого сина. Мама підвела до того місця і сказала:   - Отут поховані люди, що померли голодною смертю у 1932-1933 роках...
Бабак Галина Кузьмівна, 18. 03. 1926 року народженняМені тоді було 7 років, шукали будь-яку їжу, щоб не вмерти з голоду. У нас забрали корову, насіння, грошей не було, робили на трудодень, раз на місяць давали 400 грамів зерна, а іноді більше. Нас у родині було шестеро: мама, тато, троє братів і я. Жиле на краю села хлопці повмирали, а мене мама і тато брали з собою на роботу...
Багнюк Роман Лукич, уродж. селища Шевченкове Шевченківського району Харківської областіПриходилося боротися з куркульством, доводилося силою зривати замки, відбирати будинки. В селах Верхньозорянське та Огурцівка були розкуркулені майже всі жителі і у створений там радгосп “Індустріальний” доводилось набирати робітників в навколишніх селах. В радгоспі голодомору не було, але в навколишніх селах вимирали цілими сім’ями...
Безгодний Григорий АрхиповичУ колгоспі 1933 р. був дуже гарний врожай зернових, але життя краще не стало. Все вивезли, люди пухли від голоду. Збирали гриби. Хворіли малярією, пили чай з м’ятою, ходили пухлі. ...
Білокінь Кузьма Филимонович, 1923 р.н., уродж. села Юрченкове Чугуївського району Харківської областіВ сім’ї нас було четверо - батько, мати, сестра і я. Ми були опухлі від голоду, а мама вже й не вставала. І вдень, і вночі ми тільки й думали про їжу. А її нема. Не було кормів, масово гинула й худоба. Дохлих колгоспних коней закопували за селом у могильниках. А по ночах люди розкопували ті могильники, щоб принести додому хоч шмат тієї дохлятини...
Білоус Ганна СеменівнаЇжі не було зовсім. Доводилось їсти траву, її варили, або перемелювали та жарили, роблячи таким чином коржики. Шукали на городі та на полях мерзлу картоплю, яку потім намагалися приготувати як суп. Якщо ж знаходили буряк – це було справжнім святом. Вижити було важко. Багато людей померло. Але ми були дружніми, допомагали один одному з їжею, ділилися, тому і вижили...
[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять




Документальний фільм «Жорна».

У Запоріжжі знову повісили Сталіна


04.11.2015
Світовий Конґрес Українців відновлює заклик визнати Голодомор геноцидом українського народу

17.04.2015
Патріарх Вірменської Католицької Церкви приїде на річницю Голодомору до Києва

24.03.2015
У Римі показали українську кінострічку про Голодомор

15.12.2014
Дитяча центральна міська бібліотека ім. Пушкіна в м. Краматорську отримала найновішу літературу про Голодомор-геноцид 1932-1933 років в Україні

24.11.2014
В окупованому Криму молились за жертв Голодомору

23.11.2014
У Парижі вшанували пам'ять жертв Голодомору

22.11.2014
Громадські активісти Харкова вшанували жертв геноциду

22.11.2014
Харків'яни вшановують жертв Голодомору


+ До всіх подій

© Голодомор 1932-33 рр. Харківська область
2007-2020
[email protected]