укр рус eng

Голодомор 1932-1933 рр.

Харківська область




Офіційне інтернет-представництво Президента України.



Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»






Харків. День пам`яті жертв Голодомору



Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»





Звернення Президента України В.А.Ющенка

Свідчення. Очевидці

Район

Народився я на хуторі Новенькому, що біля села Басівки, в колишньому Миропільському районі. Сім’я була багатодітною - у батька й матері нас було п’ятеро, я був передостаннім за віком. У 1933 р. уже ходив до школи, навчався у другому класі. Що найбільше запам’яталося з тих важких часів, так це постійне відчуття голоду. Та їсти було нічого.

Тільки-но зазеленіла трава, всі ми перейшли, у буквальному розумінні, на підніжний корм. Їли різні трави, коріння, а як з’явилася молода картопля, то кращого делікатесу було не знайти. А добиралися ми до тієї картоплі так: якомога далі від куща починали рити нору і крізь неї діставалися до бульб. Вирвати кущ не можна - не дай Бог побачать батьки, то покарають. Добравшись до картоплі, нашвидку її обтирали і негайно з’їдали. Якою ж вона була солодкою! Ще виручала макуха. Я не знаю, де батько її діставав, але ми нею так об’їдалися, що страждали сильними запорами (мати не встигала ставити клізму).

Та головною рятівницею сім’ї була корова, від якої хоч зрідка, але кожному перепадала склянка молока. Розраховувати на більше не доводилося, адже молоко ішло на покриття податків. До того ж корова була ще й тягловою силою - на ній і орали, і їздили.

Із тих далеких пір залишився в пам’яті дикий випадок: в одній сім’ї (закарбувалося її прізвище - Цибаненко) батько порубав сокирою своїх дітей - на той час і сам убивця і його діти були вже пухлими від голоду. Люди розповідали, що якось вранці, коли діти ще спали, той чоловік послав свою дружину на город, щоб знайшла хоч кілька стебел цибулі на сніданок. Та пішла, а він взяв сокиру і двох дітей зарубав. Третьому сину, що прокинувся, сказав: «Залишайся з матір’ю, а я піду». Дітовбивця зник і дав про себе знати лише перед війною.

З хлопчиком Андрієм, якого батько пощадив, я навчався у школі. Мабуть, від пережитого потрясіння у нього сталося порушення психіки.

Ніхто дітовбивцю не шукав, ніхто його не осуджував. «Позбавив дітей від голодних мук», - так казали люди.

Ще пригадується випадок. Прийшли до нас мої двоюрідні брати (мабуть, сподівалися, що зможуть у нас щось поїсти). Мати, звичайно, почастувала їх, чим могла. Якими вони були страшними: голодна опухлість зовсім не схожа на ту, що буває від удару чи хвороби. Я їх навіть не відразу пізнав: опухле обличчя, руки, ноги. Опухлість та була прозорою, якось аж ніби світилася.

Скільки померло тоді у селі людей, не скажу. Знаю тільки, що після голодомору більше третини хат лишилися порожніми. Пізніше деякі використав для своїх потреб або розібрав на будматеріали колгосп, решта - самі розвалилися.

Ховали в голодні роки просто: в яму, глибиною з півметра, складали загорнуті в ганчір’я трупи і засипали землею.

До початку війни людей у нашому хуторі лишилося мало, а землі багато. Безпросвітна праця за «палички»-трудодні, непосильні податки вкрай розорили наш колись квітучий хутір. Згодом він став неперспективним, а потім і взагалі зник із лиця землі...





[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять
Акун Василь Данилович, 1922 р.н., житель села Високопілля Валківського району Харківської областіЯ пам’ятаю все. Мама поклали на піч вузлики з квасолею, горохом, сочевицею і оклунок суржику (пшениця, змішана з житом). Веліла нам, чотирьом своїм дітям, на них сидіти. Те не допомогло. Виліз до нас один у будьонівці, розкидав по кутках і згріб усе з печі. Мама, ставши на коліна, просила, щоб не позбавляли дітей останньої надії...
Александров Олександр Сергійович, 1918 р.н., уродж. села Молодова Вовчанського району Харківської області1933 рік. Зима, лежать великі снігові замети. Близько 10-ї ранку до нашого двору підійшла група активістів, серед яких були жителі нашого села, були й прислані з району. Зайшли у двір, вимагали віддати корову, але її не виявилося, бо брат Іван напередодні випустив худобину з хліва. Прибулі зайшли в будинок, склали якийсь папір і веліли показати наявне зерно...
Артеменко Надія Порфиріївна (дівоче прізвище Ларка), 1923 р.н., уродж. села Лигівка Сахновщинського району Харківської областіМені тоді було 10 років. Жила з батьком, Ларкою Порфирієм Петровичем, і мачухою, Маренко Пріською Пилипівною, (без мами я лишилася у віці 2 р. 6 міс.). Мала шість сестер - чотири на той час вийшли заміж, а дві - були вдома. Коли настав голод, то обидві незаміжні сестри пішли до радгоспу «8 Березня» під Краснопавлівкою...
Архипенко Ганна Федорівна, 1920 р.н., уродж. села Бугаївка Гаврилівської сільради Барвінківського району Харківської областіСім’я у нас була велика: батьки і шість душ дітей. Як почався голод, то лише старший брат працював, вивчившись на тракториста. Решта дітей були ще малими. В 1931-1933 рр. нашого вітчима, Титова Омеляна Івановича, послали працювати головою комуни у Новобогданове. Було там непогано. Жили в будинку розкуркулених...
Бабай Наталія Єгорівна, 1925 р.н., уродж. села Черкаський Бишкин Зміївського району Харківської областіПоховання, в якому покоїться прах односельців, померлих від голоду, я вперше побачила у 1953 р. Його мені показала мама, що була 1900 року народження. Тоді ми саме прийшли на кладовище Черкаського Бишкина, щоб відвідати могилу мого сина. Мама підвела до того місця і сказала:   - Отут поховані люди, що померли голодною смертю у 1932-1933 роках...
Бабак Галина Кузьмівна, 18. 03. 1926 року народженняМені тоді було 7 років, шукали будь-яку їжу, щоб не вмерти з голоду. У нас забрали корову, насіння, грошей не було, робили на трудодень, раз на місяць давали 400 грамів зерна, а іноді більше. Нас у родині було шестеро: мама, тато, троє братів і я. Жиле на краю села хлопці повмирали, а мене мама і тато брали з собою на роботу...
Багнюк Роман Лукич, уродж. селища Шевченкове Шевченківського району Харківської областіПриходилося боротися з куркульством, доводилося силою зривати замки, відбирати будинки. В селах Верхньозорянське та Огурцівка були розкуркулені майже всі жителі і у створений там радгосп “Індустріальний” доводилось набирати робітників в навколишніх селах. В радгоспі голодомору не було, але в навколишніх селах вимирали цілими сім’ями...
Безгодний Григорий АрхиповичУ колгоспі 1933 р. був дуже гарний врожай зернових, але життя краще не стало. Все вивезли, люди пухли від голоду. Збирали гриби. Хворіли малярією, пили чай з м’ятою, ходили пухлі. ...
Білокінь Кузьма Филимонович, 1923 р.н., уродж. села Юрченкове Чугуївського району Харківської областіВ сім’ї нас було четверо - батько, мати, сестра і я. Ми були опухлі від голоду, а мама вже й не вставала. І вдень, і вночі ми тільки й думали про їжу. А її нема. Не було кормів, масово гинула й худоба. Дохлих колгоспних коней закопували за селом у могильниках. А по ночах люди розкопували ті могильники, щоб принести додому хоч шмат тієї дохлятини...
Білоус Ганна СеменівнаЇжі не було зовсім. Доводилось їсти траву, її варили, або перемелювали та жарили, роблячи таким чином коржики. Шукали на городі та на полях мерзлу картоплю, яку потім намагалися приготувати як суп. Якщо ж знаходили буряк – це було справжнім святом. Вижити було важко. Багато людей померло. Але ми були дружніми, допомагали один одному з їжею, ділилися, тому і вижили...
[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять




Документальний фільм «Жорна».

У Запоріжжі знову повісили Сталіна


04.11.2015
Світовий Конґрес Українців відновлює заклик визнати Голодомор геноцидом українського народу

17.04.2015
Патріарх Вірменської Католицької Церкви приїде на річницю Голодомору до Києва

24.03.2015
У Римі показали українську кінострічку про Голодомор

15.12.2014
Дитяча центральна міська бібліотека ім. Пушкіна в м. Краматорську отримала найновішу літературу про Голодомор-геноцид 1932-1933 років в Україні

24.11.2014
В окупованому Криму молились за жертв Голодомору

23.11.2014
У Парижі вшанували пам'ять жертв Голодомору

22.11.2014
Громадські активісти Харкова вшанували жертв геноциду

22.11.2014
Харків'яни вшановують жертв Голодомору


+ До всіх подій

© Голодомор 1932-33 рр. Харківська область
2007-2016
[email protected]