укр рус eng

Голодомор 1932-1933 рр.

Харківська область




Офіційне інтернет-представництво Президента України.



Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»






Харків. День пам`яті жертв Голодомору



Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»





Звернення Президента України В.А.Ющенка

Події

Французька компанія «Лопеві Імаж» продовжила в Харківській області зйомки документального фільму «Голодомор, забутий геноцид» («Holodomor, le génocide oublié»). Про минулорічні виїзні зйомки на Харківщині читайте тут.

Під час свого першого приїзду в Україну влітку 2010 року автор сценарію і режисер-постановник фільму про Голодомор Бенедикт Бане була вражена розповідями старожилів с. Глушківка Куп’янського району про події Голодомору 1932 – 1933 років, кількість жертв у селі, а також про переселення до опустілих хат селян із Росії та польського населення з Житомирщини. Тоді через брак часу їй вдалося записати розповіді тільки трьох очевидців, тому вона збиралася повернутися й продовжити записи. Цього разу героями її фільму стали ще дев’ятеро очевидців Голодомору, жителів сіл Глушківка і Колісниківка.

Серед змістовних свідчень усіх старожилів виділяються оповіді 93-річної Зофії Францівни Жукової, переселенки з Баранівського району нинішньої Житомирської області, батька якої в лютому 1938 року було розстріляно в Харкові за сфальшованим обвинуваченням у шпигунстві на користь Польщі і Григорія Сергійовича Медведєва, родича всесвітньо відомого майстра мікромініатюр Миколи Сядристого, про те, як чотирирічним хлопчиком він мало не помер від голоду в цілодобових сільських яслах, куди його віддали батьки через відсутність харчів вдома.

Також селяни розповіли про сумнозвісні підводи, на яких спеціально призначені для цього люди щодня збирали мерців за винагороду за кожен відвезений до спільної ями труп. Усі згадували, як бідкалася якось на все село така візниця, що один двадцятирічний «труп» раптом по дорозі «ожив», випав крізь отвір у гарбі й поповз додому, через що вона лишилась винагороди за нього.

Однак найбільшим потрясінням, як для знімальної команди (до якої входять, крім Бенедикт Бане, також шеф-оператор звуку та освітлення Хорхе Макото де ля Фенте і фотограф та асистент режисера Патрік Ернст із Швейцарії), так і для дослідників Голодомору на Харківщині, які супроводжували іноземних кінематографістів, була відчайдушна сповідь Валентини Василівни Гончарової про злочинні дії її батька, уповноваженого по хлібозаготівлях у рідному селі Табаївка Куп’янського району Василя Садовського. Показуючи фотографію, на якій він хизується револьвером, направленим у бік її матері, літня жінка заявила: «Попри те, що він покинув нас, мені все життя було соромно перед людьми за те, що я є дочкою цього ката, тож хай увесь світ тепер знає, якими були ці комуністи, і що вони зробили з власним народом».

Про увічнення і вшанування пам’яті жертв Голодомору у селах Глушківка і Колісниківка розповів священик церкви Різдва Святої Богородиці Олег Володимирович Усов. Також він показав могили жертв Голодомору на одному із сільських кладовищ.

Крім свідчень очевидців Голодомору, пані Бенедикт Бане записала інтерв’ю з екс-губернатором Харківської області Арсеном Аваковим, за особистого сприяння якого у 2008 році було споруджено величний Меморіал жертвам Голодомору на Харківщині і який надалі опікується і пам’ятником, і дослідницькими проектами про Голодомор 1932 -1933 років та історію політичних репресій в області, є активним поборником розвитку інституцій громадянського суспільства в регіоні. Також вона взяла інтерв’ю у співголови Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, автора дослідження «Чи можна кваліфікувати Голодомор 1932 – 1933 років в Україні та на Кубані як геноцид».

Без сумніву, майбутніх глядачів фільму мають зацікавити унікальні документи з фондів Державного архіву Харківської області, надані архівом для зйомок, і коментар до них дослідника Голодомору 1932-1933 років Ніни Лапчинської.

Зйомки на Харківщині тривали упродовж тижня. Далі у планах знімальної групи робота на Вінниччині.

За словами пані Бенедикт Бане, постпродакшн триватиме до літа 2012 року, аби прем’єрний показ фільму відбувся до 80-х роковин Голодомору 1932 – 1933 років.

Фото Патріка Ернста:
 

Запис інтерв’ю про Голодомор та політичні репресії 1937 – 1938 років з переселенкою із Житомирщини Жуковою Зофією Францівною. с. Колісниківка Куп’янського району Харківської області. 26.02.2011р.
Свідок Голодомору в с. Бодрівка Куп’янського району Харківської області Медведєв Григорій Сергійович. с. Колісниківка Куп’янського району Харківської області. 26.02.2011р. 
Священик Усов Олег Володимирович показує масові поховання жертв Голодомору на кладовищі. с. Колісниківка Куп’янського району Харківської області. 27.02.2011р. 
Свідок Голодомору в Куп’янському районі Гончарова Валентина Василівна показує фотографію свого батька, уповноваженого з хлібозаготівель у с. Табаївка Куп’янського району Харківської області Садовського Василя з дружиною, її матір’ю. с. Глушківка Куп’янського району Харківської області. 27.02.2011р.
Зйомки документального фільму «Голодомор, забутий геноцид» у Куп’янському районі Харківської області. с. Колісниківка Куп’янського району Харківської області. 28.02.2011р.

 

Перейти до переліку подій

© Голодомор 1932-33 рр. Харківська область
2007-2019
[email protected]